ГАЛИНА ВЕРД
Час від початку іде до початку,
Переливає вічність
З лЮдського тіла в землю,
Із землі в хмару йде
З хмари у квіточкИ.
Поміж кількох миттєвостей
Схована нескінченність.
І не знайти її
Не осягнуть того,
Чого не захоче Бог.
В голові сплутані
ДУмки нейронні мережі
Фактальноподібно Все
В планеті безмежній,
А ми її діти божі.
Як крапля – дитя неба,
Піна – дитя моря,
Діти насіння – квіти
Цей струмінь не зупинити…
Чи наш той вибір –
Куди піти, міркувать про що?
І не нами утворена є
Кров йде по венах, то що?
Усе навкруги –
Це світ розмовляє з нами
Різними голосами.
Це говоримо ми власне з собою.
Це наших предків навіти
Ширяться нами як віти,
Щоби мільярди судеб
Стали одною судьбою…
І як вхопИть мить
Між Був і Є сфер,
Між Там і Тепер?
Цей кіт є живий та ні одночасно
Непідвласно
все фрактально поширюється
У Всесвіті
Від атомів до планет.
А як не існує тенет?
Як є лиш Енергія
Вічно існуюча,
Утворююча і руйнуюча,
Цей Всесвіт фракталів
Від початку в початок –
Лиш руху породження?
Тобто немає Кінця,
Є ПРОДОВЖЕННЯ…
2021
Время течёт от начала к началу
переливая вечность
из Человека в Землю,
из Земли в Облако,
из Облака в Цветок.
Между двумя мгновеньями
спрятана бесконечность.
И не найти ее,
и не понять того,
чего не захочет Б-г.
В голове спутаны
мыслей нейронные сети.
Фактальноподобно Всё
на этой планете.
А мы её Аква-дети
Как капля –дитя неба,
пена- дитя моря,
дитя семени -цветок
бесконечен это поток…
И наш ли выбор –
куда идти и думать о чём?
И не нами созданная
кровь в наших венах течёт.
А всё что вокруг
– это мир говорит с нами
разными голосами.
Это мы говорим сами с собой.
Это говорят наши предки,
в нас прорастая веками,
чтоб миллиарды судеб
стали одной судьбой…
И как словить миг
между Был и Есть,
между Там и Здесь?
Этот кот жив и мёртв
одновременно.
Неизменно
всё фрактально повторяется
во Вселенной
от атомов до планет.
А может быть ничего нет?
Есть только Энергия
вечно живущая,
разрушающая и создающая
этот мир фракталов
от начала к началу
приводя в движение…
Значит нет Конца
– есть ПРОДОЛЖЕНИЕ.
