Припини мої сльози своїм поцілунком, Притули свої груди до мого чола, Прихисти, стань єдиним моїм порятунком, Примости на колінах, гойдай як в човнах.
Заколиш у світанку підступливі тіні, Закопай у волоссі пестливі персти, Закохай у життя, його хитросплетіння, І облиш свої лати, що важко нести.
Примири мене з миром, скажи, щось напевно, Примудри туди сенси і Господа знак, Пригорни, бо так довго ми порізно… Певно, Бог не чує, – страждань не зупинить ніяк.
Бог не чує, – любов перейшла в оборону. Бог не чує, – ворожі мов гуркіт сурми, Бог не чує, – ти там, як і всі, в обороні, В охороні надій, що колись будем МИ…