Матусю, укрий мені ковдрою ніжки.
Я сон додивлюсь і примружуся трішки.
Мені там наснився наш Мурзик маленький,
Як його за шийку я чешу легенько.
Іще мені снилася наша квартира,
Де вітер фіранки надув як вітрила,
Де затишне ліжечко, постіль з Міньоном,
І Оптімус Прайм на столі з Мегатроном.
І пахне так смачно: ваніль з шоколадом,
Бо тортик бабуся спекла нам на свято.
Подмухай, матусю, мені ти на вушка,
Болять вони зовсім від тої подушки.
Стискав цілу ніч, щоб не чути гармати.
Щоб просто забути, що стало з кімнати,
Що там вже немає ні ліжка, ні столу,
Уламки із меблів і скла лише долу,
А в небо діряве вдивляється око,
І замість вікна лише вирва глибока.
Та більше за все я хотів би не знати,
Як в нас у машині стріляв з автомата
Злий дядька з пов'язкою білою зранку,
Що з літерой Z до нас в'їхав на танку.
І більше бабусі у мене немає,
І Мурзик утік, та ніхто не шукає.
Хочу я в обіймах твоїх загорнутись,
Від бід своїх в мрії про щастя забутись.
Не хочу я тортів, лиш мирного неба.
Будь завжди зі мною, а більш і не треба.
2022
