Червоним переповнилось життя:
Відтінками з карміну до гранату, –
Кривавими трояндами відплати
Розквітло наше світосприйняття.
Рахуємо двохсотих із новин.
Ці мінуси, зростаючи щоденно,
Плюсують дні до перемоги, певно, –
Та кількість кладовищ і домовин.
Сприймаємо очима лікарів –
Із нервів сплетені давно канати –
Міцніше сталі. Цілий рік завзято
Ми їх навчали цілить в ворогів.
Напитись нам ненависті дали,
Вцілілим з тих, в чий дім ввірвався лютий,
Хто біг з уламків дому необутий,
Кому ревли налякані малі.
Чи мали право здатись без війни?
Чи був той вибір більшим, ніж померти,
Або перемогти обійми смерті,
Продавшись окупантам в півціни?
Поправши гідність, з ґвалтування вить,
Або пручатись, доки були сили?
Щоб ворог впав – знеможений, безсилий,
Бо дух і волю не зумів зломить.
Пережили, живемо, як живуть
Колосся жита, розігнувши плечі.
Земля ж родить майбутнє для малечі,
Коли у ранах квіти зацвітуть.