переклад українською Галини Верд
Два сонети
Л.С. Баксту
І. Спасіння
Осуджуємо ми, буває, так принадно,
Здається, сили нам великі надані,
І ми пророчимо, упевнені в знанні,
І всіх до себе звем рішуче й дуже владно.
Жаль всім нам: ми ідемо в прірву ладно.
Перед скорботою ми тонем в мовчанні,
Стоїм безпомічні, мізерні і сумні,
Коли б за поміч мали б ратувать надсадно.
Розрадить в горі, допоможе лише той,
Веселий хто, простий і вірує натхненно,
Що нам дане життя благословенне,
Де все – любов та радість. Це герой
Для мене, перед ким вклонюся достаменно,
Не ми спасемо світ, любов – наш аналой.
ІІ. Нитка
По стежці прямо в ліс, у пахощах привітних
Між тінню свіжою та сонцем променистим
Тенета павука бринять, пружні та чисті,
Застигли в небесах, й тремтінням непомітним
Ту нитку вітерець, бешкетник перелітний,
Несила обірвать – міцні, тонкі та про́сті
Ці струни осяйні, мов райдужки іскристі,
Що ріжуть пустоту на смуги самоцвітні.
Лиш таємничість ми вважаєм вищім рівнем,
В заплутаних вузлах, їй прагнемо служити,
Шукаєм тонкощів, та складно уявити,
Що велич з скромністю поєднуються дивно.
Що вбого, мертвенно, брутально складно жити
Душа ж як нитка ця – проста, тонка й чарівна.