1
Добрий лікар Айболить!
Він під деревом сидить.
Лікуватись не боїться
І корова, і вовчиця,
І жучок, і черв’ячок,
І ведмедиця!

Полікує, зцілить в мить
Добрий лікар Айболить!

2
І лисиця до нього прийшла:
«Ой, мене покусала бджола!»
І Барбос підібрав куций хвіст:
«Мене дзьобнула курка у ніс!»

І прискакала зайчиха
І заридала: «Ай, ай!
Мій зайчик упав під трамвай!
Мій зайчик, мій пайчик
Упав під трамвай!
Бігав він вздовж доріжки,
І йому перерізало ніжки,
Тож тепер він кульгавий, кривий,
Бідний хлопчик малесенький мій!»

І сказав Айболить: «Від біди
Подавай-но його сюди!
Я пришию новенькі дві ніжки,
Знову він побіжить вздовж доріжки».

І принесли зайчатка малого,
Такого сердегу, кривого,
І лікар пришив йому ніжки,
І заєнько бігає знову.
А з ним і зайчиха-мати
Теж узялась танцювати,
І сміється вона, і кричить:
«Ну, спасибі тобі, Айболить!»

3
Раптом виїхав шакал,
На кобилі прискакав:
«Ось вам телеграма
Від Гіпопотама!»

«Приїздіть-но, лікарю,
В Африку хутчіше
І врятуйте, лікарю,
Малюків скоріше!»

«Що таке? Невже до діла
Й ваші діти захворіли?»

«Саме так! У них ангіна,
Холерина, скарлатина,
Дифтерит, апендицит,
Малярія та бронхіт!
Вирушайте вже скоріше,
Добрий лікарю в похід!»

Добре, добре, побіжу,
Дітям всім допоможу.
Тільки як же вас знайти?
Хоч би знати, куди йти».

«Ми живемо в Занзібарі,
Калахарі та Сахарі,
На горі Фернандо-По,
Де гуляє Гіпопо
По широкій Лімпопо».

4
І підвівсь Айболить, і помчав Айболить.
По лісах, по луках, по полях він біжить.
І одне лише слово товче Айболить:
«Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!»

А в обличчя і вітер, і сніг, і град:
«Гей, Айболить, повертайся назад!»
І упав Айболить, на снігу він закляк:
«Я далі іти не можу ніяк».

І до нього мершій з-під ялинки
Вийшла зграя вовків-сіроспинків:
«Ти верхи сідай, Айболить,
Вожак тебе миттю домчить!»

І вперед поскакав Айболить,
І одне лише слово гримить:
«Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!

5
Та ось перед ним море
Гуркоче, шумить на просторі.
І хвилю високую вітер жене.
Ось-ось Айболитя вона дожене.

«Ой, раптом я потону,
І моря я не перетну,
Що трапиться з ними, з малими,
Із хворими в лісі моїми!»
Аж тут озивається кит:
«Ти верхи сідай, Айболить,
Тебе, мов оті кораблі,
Вперед повезу до землі!»

І сів на кита Айболить
І одне лише слово гримить:
«Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!»

6
І гори повстали на його шляху,
Повзти по горах він почав на духу,
Та гори все вище, та гори крутіше,
В самісінькі хмари підходять щільніше!

«Ой, раптом я не дійду,
Раптом я вниз упаду,
Що трапиться з ними, з малими,
Із хворими в лісі моїми?»

І відразу ж з високого схилу
На підтримку орли прилетіли:
«Ти верхи сідай, Айболить,
Тебе донесемо у мить!»

І сів на орла Айболить
І одне лише слово гримить:
«Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!»

7
А в Африці,
А в Африці,
На чорній
Лімпопо,
Сидить та плаче
В Африці
Нещасний Гіпопо.

Він в Африці, він в Африці
Під пальмою сидить
У море задивляється,
Сльоза лише бринить:
Чи не пливе в кораблику
Лікар Айболить?

Никають вздовж дороги
Слони та носороги,
Говорячи сердито:
«Де ж носить Айболитя?»

А поруч бегемотики
Схопились за животики:
У них, у бегемотиків,
Животики болять.

Малі страусенята
Пищать мов поросята.
Ой, шкода, шкода, шкода
Бідних немовлят.
І кір, і дифтерит у них,
І віспа, і бронхіт у них,
І голова болить у них
І горличко болить.

Стогнати тільки й можуть:
«Коли ж він допоможе,
Коли ж він допоможе,
Лікар Айболить?»

Без руху, мов заснула,
Ікласта жде акула,
Ікластая акула,
На сонечку лежить.

Бо у її малечі,
Малих акуленят,
Дванадцять діб щоночі
Зубики болять!

І вивихнене плечико
У коника-малечика;
Не бігає, не скаче він,
А гірко-гірко плаче він
І лікаря гукає:
«Коли ж наш добрий лікар
До нас дошкандибає?»

8
Аж тут, подивіться, хтось небом несеться.
Це птах велетенський над пальмами в’ється.
А зверху, дивіться, сидить Айболить,
Кашкетом махає та гучно кричить:
«Здоров була, дивосвіт Африка!»

Щаслива та радісна вся дітвора:
«Приїхав, приїхав! Ура! Ура!»

А птах поміж ними кружляє,
На пагорбі тихо сідає.
І біжить лікар до бегемотиків,
І хлопає їх по животиках,
По черзі маляткам
Дає шоколадку,
І ставить, і ставить їм градусники!

І до смугастих
Біжить тигреняток.
До бідних горбатих
Малих верблюжаток,
І кожного гоголем,
Кожного моголем,
Гоголем-моголем,
Гоголем-моголем,
Гоголем-моголем поїть він.

Десять ночей Айболить
Не їсть, не п’є і не спить,
Десять ночей підряд
Лікує сердешних звірят
І ставить, і ставить їм градусники.

9
Ось і вилікував їх,
Лімпопо!
Бідолашних малюків,
Лімпопо!
І пішли вони сміятись,
Лімпопо!
Танцювати, забавлятись,
Лімпопо!

І акула Каракула
Правим оком підморгнула
І регоче, і регоче,
Наче хтось її лоскоче.

А маленькі бегемотики
Ухопились за животики
І сміються, і сміються –
Аж дерева всі трясуться.

Ось і Гіпо, ось і Попо,
Гіпо-попо, Гіпо-попо!
Ось іде Гіпопотам.
Він іде від Занзібару
До гори Кіліманджаро –
І кричить він, і співає:
«Слава, слава Айболитю!
Слава добрим лікарям!»