Гімн Одеси переклад (неофіційний)

Татьяна Шмыга — Песня Тони об Одессе, из оперетты «Белая акация», (сейчас-гимн г. Одесса)

Переклад українською — Галини Верд 

 

І

Співаючи знов про широкії доли

Про безкрай, де в кожного пісня своя,

Про лагідне море, про щастя і долю,

Співаю про тебе, Одесо моя.

 

Пр.:

Я бачу повсюди твої ясні зорі,

Одесо.

Зі мною завжди твоє небо і море,

Одесо.

У серці завжди є світло твоє,

Одеса, ти місто моє!

 

ІІ

Коли уявляю кохання навіки

І тих, хто уміє так вірно чекать,

І ніжні духмяні акації квіти,

Тобі поспішаю цю пісню віддать.

 

Пр.

 

ІІІ

Коли розкриваю я скриті бажання

Та мрію щемливу, як спів солов’я,

Тривалі розлуки, короткі вітання,

Співаю про тебе, Одесо моя.

 

Пр.

 

2021р.

Оригинал

Когда я пою о широком просторе
О море, зовущем в чужие края,
О ласковом море, о счастье и горе,
Пою о тебе я, Одесса моя.

Пр.:
Я вижу везде твои ясные зори, Одесса.
Со мною везде твое небо и море, Одесса.
И в сердце моем ты всюду со мной,
Одесса, мой город родной!

Когда я пою о любви без предела,
О людях, умеющих верить и ждать,
О гроздях душистых, акации белой
Тебе я спешу эту песню отдать…

Пр.:
Я вижу везде твои ясные зори, Одесса.
Со мною везде твое небо и море, Одесса.
И в сердце моем ты всюду со мной,
Одесса, мой город родной!

Когда я пою о заветных желаньях,
Что с детства лелею я в сердце тая,
О долгих разлуках,о кратких свиданьях
Пою о тебе я,Одесса моя.

Пр.:
Я вижу везде твои ясные зори, Одесса.
Со мною везде твое небо и море, Одесса.
И в сердце моем ты всюду со мной,
Одесса, мой город родной!

 

Together forever (Yin-yang)

I’d like to have some weaknesses
to be a real woman
I’d like to have few sweetnesses
to love sincerely one man.

I’d like to be quite boundless
to hold you in my heart then.
I’d like to find all secrets fess
to open door in dream land.

I’d like to have a fondness, guess,
to hug you with my might
I’d like to have the trustiness
to stop deceive and fight.

I’d like to have just meeknesses
To let you go away,
I’d have a pride, but little less,
Forgiving the betrayal.

I’d like to have an aridness
To swim through seas of strive.
I’d like to have a wisdom mess
To live a happy life.

2021

Два сонети (З. Гіппіус — у перекладі)

Два сонети Л. Баксту (автор - Зінаїда Гіппіус)

Літературний переклад українською- Галина Верд

І. Спасіння

Осуджуємо ми, буває, так принадно,
Здається, сили нам великі надані,
І ми пророчимо, упевнені в знанні,
І всіх до себе звем рішуче й дуже владно.
Жаль всім нам: ми ідемо в прірву ладно.
Перед скорботою ми тонем в мовчанні,
Стоїм безпомічні, мізерні і сумні,
Коли б за поміч мали б ратувать надсадно.

Розрадить в горі, допоможе лише той,
Веселий хто, простий і вірує натхненно,
Що нам дане життя благословенне,
Де все – любов та радість. Це герой
Для мене, перед ким вклонюся достаменно,
Не ми спасемо світ, любов — наш аналой.

ІІ. Нитка

По стежці прямо в ліс, у пахощах привітних
Між тінню свіжою та сонцем променистим
Тенета павука бринять, пружні та чисті,
Застигли в небесах, й тремтінням непомітним
Ту нитку вітерець, бешкетник перелітний,
Несила обірвать – міцні, тонкі та про́сті
Ці струни осяйні, мов райдужки іскристі,
Що ріжуть пустоту на смуги самоцвітні.

Лиш таємничість ми вважаєм вищім рівнем,
В заплутаних вузлах, їй прагнемо служити,
Шукаєм тонкощів, та складно уявити,
Що велич з скромністю поєднуються дивно.
Що вбого, мертвенно, брутально складно жити
Душа ж як нитка ця – проста, тонка й чарівна.

З. ГИППИУС


Два сонета
Л. С. Баксту

I. Спасение

Мы судим, говорим порою так прекрасно,
И мнится – силы нам великие даны.
Мы проповедуем, собой упоены,
И всех зовем к себе решительно и
властно.
Увы нам: мы идем дорогою опасной.
Пред скорбию чужой молчать обречены, –
Мы так беспомощны, так жалки и смешны,
Когда помочь другим пытаемся напрасно.

Утешит в горести, поможет только тот,
Кто радостен и прост и верит неизменно,
Что жизнь – веселие, что все –
благословенно;
Кто любит без тоски и как дитя живет.
Пред силой истинной склоняюсь я
смиренно;
Не мы спасаем мир: любовь его спасет.

II. Нить

Через тропинку в лес, в уютности
приветной,
Весельем солнечным и тенью облита,
Нить паутинная, упруга и чиста,
Повисла в небесах; и дрожью незаметной
Колеблет ветер нить, порвать пытаясь
тщетно;
Она крепка, тонка, прозрачна и проста.
Разрезана небес живая пустота
Сверкающей чертой – струною
многоцветной.

Одно неясное привыкли мы ценить.
В запутанных узлах, с какой–то страстью
ложной,
Мы ищем тонкости, не веря, что возможно
Величье с простотой в душе соединить.
Но жалко, мертвенно и грубо все, что
сложно;
А тонкая душа – проста, как эта нить.