Не моё по-моему

Литературные переводы на русский и украинский стихотворений для детей других авторов

Свого коника шаную (Я люблю свою лошадку)

автор - Агнія Барто. Переклад українською Галини Верд

Свого коника шаную,
Йому шорстку очешу я,
Гребінцем пригладжу хвостик,
Верхи так поїду в гості.

Зайку кинула хазяйка (Зайку бросила хозяйка)

автор - Агнія Барто. Переклад українською Галини Верд

Зайку кинула хазяйка,
Під дощем лишився зайко,
З лавки злізти не зумів,
Наскрізь хутро промочив.

Ведмежа впустили на діл (Уронили мишку на пол)

автор - Агнія Барто. Переклад українською Галини Верд

Ведмежа впустили на діл,
Втнули лапку ведмежаті.
Все одно його не кину,
Бо для мене він єдиний.

Наша Таня гучно плаче (Наша Таня громко плачет)

автор - Агнія Барто. Переклад українською Галини Верд

Наша Таня гучно плаче:
Покатився в річку м’ячик.
Тихше, Таню, ти не плач,
Не потоне в річці м’яч.

Вантажівка (Грузовик)

автор - Агнія Барто. Переклад українською Галини Верд

Ні, даремно я кота
На машині покатав.
Кіт кататися не звик,
Вантажівку збив та втік.

Тарганище (Тараканище)

автор - Корній Чуковський. Переклад українською Галини Верд

Частина перша

Їхали ведмеді
На велосипеді.

А за ними кіт
Навпаки сидить.

А за ним комарики
В кульці, мов ліхтарики.

А за ними паця
Верхи на собаці.

Леви на кобилі,
Вовк в автомобілі.

Зайчики
В трамвайчику.

Жаба на мітлі…

Їдуть, посміхаються,
Пряники гризуть.

Раптом з підворіття
Грізний хуліган,
Лячний, величезний
Пан Тар-ган!

Пан Тарган, пан Тарган,
Пан Тарганище!

Він гарчить, він бурчить,
Вусом водить та кричить:
«Почекайте, постривайте,
Я вас миттю проковтну!
Проковтну, проковтну, не помилую!»


Звірі затремтіли,
Переляк схопили.

Два вовки здуріли,
Один одне з’їли.

Крокодил зітхнув,
Жабу проковтнув,

А слониха вся зомліла,
Їжака ледь не вдавила.

Тільки раки-небораки
Не бояться бою-драки:
Хоч задкують, та повзуть,
Грізно вусами трясуть
Та кричать вусаневі пихатому:

«Не гарчи, не гомони!
Ми так само вусані,
Вусами віддавна
Ми трясемо вправно».
Та задкуючи швидше подалися.

І сказав гіпопотам
Крокодилам та китам:
«Хто нахаби не боїться
Та боротися згодиться,
Я сміливцеві такому
Двох жабок віддам із дому,
Щиро шишкою з лісу віддячу я!»

«Не злякались ми його,
Злого велетня твого:
Зборем іклами, зубами,
Та копитами його!»

І веселою юрбою
Звірі рушили до бою,

Та як стріли вусаня
(Ай-ай-ай!),
Повтікали навмання
(Ай-ай-ай!),

По лісах, по полях поховалися,
Бо Тарганових вусів злякалися.

І гукнув гіпопотам:
«Що за стид, що за страм!
Гей, бики та носороги,
Повилазьте-но з барлога,
Лиходія на роги здійміть-но вже!»

Та бики і носороги
Відмовляють із барлогу:
«Лиходія ми б на роги,
Тільки бідні будуть ноги,
Шкіра теж зараз дечого коштує».

Тож сидять та тремтять у лісочку,
За купинами, у холодочку.
В кропиву крокодили забилися,
У канаві слони схоронилися.
Тільки то й чутно, як зуби бубнять,
Тільки то й видно, як вуха тремтять.

Мавпи ж речі похапали,
У валізи поскидали
Та скоріш навтікача,
У квача.
І акула геть пірнула,
Тільки хвостиком майнула.
А за нею каракатиця
Покотилась відступатися.

Частина друга

Отже став той Тарган всім володарем,
Над лісами й полями господарем.
Підкорилися звірі вусатому.
(Щоб йому провалитись, триклятому!)
А він поміж ними прогулюється,
Золочене черевце похитується:
«Принесіть-но мені, звірі, дитинчат своїх,
Я сьогодні їх з вечерею їстиму!»

Бідні, біднесенькі звірі!
Виють, ридають, ревуть!
В кожнім барлозі
Та в кожній печері
Злого нахабу клянуть.
Та чи змогла б якась мати
Легко від серця віддати
Своє ненаглядне дитятко –
Ведмежа, вовченя, слоненятка, –
Щоб безсоромне опудало
Бідну малечу марудило!

Плачуть вони, побиваються,
З малюками навік прощаваються.

Але ранком на цю гру
Пристрибала кенгуру,
Споглянула вусаня,
Закричала навмання:
«Та хіба ж це злий тиран?
(Ха-ха-ха!)
Звичайнісінький тарган!
(Ха-ха-ха!)
Це ніякий не пан, тарганець малий!
Кривонога комаха, прусак рудий.
Чи не встидно вам?
Не досадно вам?
Ви зубасті є,
Ви ікласті є,
А малявочці ви вклонилися,
А комашечці підкорилися!»

Налякались бегемоти
Та й шепочуть: «Що ти, що ти!
Ти іди собі скоріше,
Щоб не було поганіше».

Тільки раптом з-під листочка,
Та із синього лісочка
Перший у кузьках знавець
Прилітає горобець.

Скік та скік,
Та чик-чичирк,
Чики-рики-чик-чичирк!
Взяв та й дзьобнув він таргана,
І не стало злого пана.

По заслузі лихому дісталося,
Навіть вусів його не зосталося.

Як зраділи, як зраділи
Всі появі горобця!
І вітають, прославляють
Видатного молодця!

Осли йому славу по нотах співають,
Цапи бородами шляхи підмітають,
Барани, барани
Всі б’ють в барабани,
Сичі-сурмачі – сурмлять!
Граки – з каланчі – кричать!
Кажани на даху не сидять,
Хустки у танку майорять.

А слониха теж франтиха
Танцювала всім на втіху,
Що аж місяць застогнав,
В небі похитнувся
Та на бідного слона
Стрімголов метнувся.

От була тоді робота –
Місяць витягти з болота
Та гвіздками до небес прицвяховувати!

Айболить (Айболит)

автор - Корній Чуковський. Переклад українською Галини Верд

1
Добрий лікар Айболить!
Він під деревом сидить.
Лікуватись не боїться
І корова, і вовчиця,
І жучок, і черв’ячок,
І ведмедиця!

Полікує, зцілить в мить
Добрий лікар Айболить!

2
І лисиця до нього прийшла:
«Ой, мене покусала бджола!»
І Барбос підібрав куций хвіст:
«Мене дзьобнула курка у ніс!»

І прискакала зайчиха
І заридала: «Ай, ай!
Мій зайчик упав під трамвай!
Мій зайчик, мій пайчик
Упав під трамвай!
Бігав він вздовж доріжки,
І йому перерізало ніжки,
Тож тепер він кульгавий, кривий,
Бідний хлопчик малесенький мій!»

І сказав Айболить: «Від біди
Подавай-но його сюди!
Я пришию новенькі дві ніжки,
Знову він побіжить вздовж доріжки».

І принесли зайчатка малого,
Такого сердегу, кривого,
І лікар пришив йому ніжки,
І заєнько бігає знову.
А з ним і зайчиха-мати
Теж узялась танцювати,
І сміється вона, і кричить:
«Ну, спасибі тобі, Айболить!»


3
Раптом виїхав шакал,
На кобилі прискакав:
«Ось вам телеграма
Від Гіпопотама!»

«Приїздіть-но, лікарю,
В Африку хутчіше
І врятуйте, лікарю,
Малюків скоріше!»

«Що таке? Невже до діла
Й ваші діти захворіли?»

«Саме так! У них ангіна,
Холерина, скарлатина,
Дифтерит, апендицит,
Малярія та бронхіт!
Вирушайте вже скоріше,
Добрий лікарю в похід!»

Добре, добре, побіжу,
Дітям всім допоможу.
Тільки як же вас знайти?
Хоч би знати, куди йти».

«Ми живемо в Занзібарі,
Калахарі та Сахарі,
На горі Фернандо-По,
Де гуляє Гіпопо
По широкій Лімпопо».

4
І підвівсь Айболить, і помчав Айболить.
По лісах, по луках, по полях він біжить.
І одне лише слово товче Айболить:
«Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!»

А в обличчя і вітер, і сніг, і град:
«Гей, Айболить, повертайся назад!»
І упав Айболить, на снігу він закляк:
«Я далі іти не можу ніяк».

І до нього мершій з-під ялинки
Вийшла зграя вовків-сіроспинків:
«Ти верхи сідай, Айболить,
Вожак тебе миттю домчить!»

І вперед поскакав Айболить,
І одне лише слово гримить:
«Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!

5
Та ось перед ним море
Гуркоче, шумить на просторі.
І хвилю високую вітер жене.
Ось-ось Айболитя вона дожене.

«Ой, раптом я потону,
І моря я не перетну,
Що трапиться з ними, з малими,
Із хворими в лісі моїми!»
Аж тут озивається кит:
«Ти верхи сідай, Айболить,
Тебе, мов оті кораблі,
Вперед повезу до землі!»

І сів на кита Айболить
І одне лише слово гримить:
«Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!»

6
І гори повстали на його шляху,
Повзти по горах він почав на духу,
Та гори все вище, та гори крутіше,
В самісінькі хмари підходять щільніше!

«Ой, раптом я не дійду,
Раптом я вниз упаду,
Що трапиться з ними, з малими,
Із хворими в лісі моїми?»

І відразу ж з високого схилу
На підтримку орли прилетіли:
«Ти верхи сідай, Айболить,
Тебе донесемо у мить!»

І сів на орла Айболить
І одне лише слово гримить:
«Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!»

7
А в Африці,
А в Африці,
На чорній
Лімпопо,
Сидить та плаче
В Африці
Нещасний Гіпопо.

Він в Африці, він в Африці
Під пальмою сидить
У море задивляється,
Сльоза лише бринить:
Чи не пливе в кораблику
Лікар Айболить?

Никають вздовж дороги
Слони та носороги,
Говорячи сердито:
«Де ж носить Айболитя?»

А поруч бегемотики
Схопились за животики:
У них, у бегемотиків,
Животики болять.

Малі страусенята
Пищать мов поросята.
Ой, шкода, шкода, шкода
Бідних немовлят.
І кір, і дифтерит у них,
І віспа, і бронхіт у них,
І голова болить у них
І горличко болить.

Стогнати тільки й можуть:
«Коли ж він допоможе,
Коли ж він допоможе,
Лікар Айболить?»

Без руху, мов заснула,
Ікласта жде акула,
Ікластая акула,
На сонечку лежить.

Бо у її малечі,
Малих акуленят,
Дванадцять діб щоночі
Зубики болять!

І вивихнене плечико
У коника-малечика;
Не бігає, не скаче він,
А гірко-гірко плаче він
І лікаря гукає:
«Коли ж наш добрий лікар
До нас дошкандибає?»

8
Аж тут, подивіться, хтось небом несеться.
Це птах велетенський над пальмами в’ється.
А зверху, дивіться, сидить Айболить,
Кашкетом махає та гучно кричить:
«Здоров була, дивосвіт Африка!»

Щаслива та радісна вся дітвора:
«Приїхав, приїхав! Ура! Ура!»

А птах поміж ними кружляє,
На пагорбі тихо сідає.
І біжить лікар до бегемотиків,
І хлопає їх по животиках,
По черзі маляткам
Дає шоколадку,
І ставить, і ставить їм градусники!

І до смугастих
Біжить тигреняток.
До бідних горбатих
Малих верблюжаток,
І кожного гоголем,
Кожного моголем,
Гоголем-моголем,
Гоголем-моголем,
Гоголем-моголем поїть він.

Десять ночей Айболить
Не їсть, не п’є і не спить,
Десять ночей підряд
Лікує сердешних звірят
І ставить, і ставить їм градусники.

9
Ось і вилікував їх,
Лімпопо!
Бідолашних малюків,
Лімпопо!
І пішли вони сміятись,
Лімпопо!
Танцювати, забавлятись,
Лімпопо!

І акула Каракула
Правим оком підморгнула
І регоче, і регоче,
Наче хтось її лоскоче.

А маленькі бегемотики
Ухопились за животики
І сміються, і сміються –
Аж дерева всі трясуться.

Ось і Гіпо, ось і Попо,
Гіпо-попо, Гіпо-попо!
Ось іде Гіпопотам.
Він іде від Занзібару
До гори Кіліманджаро –
І кричить він, і співає:
«Слава, слава Айболитю!
Слава добрим лікарям!»

Муха-Цокотуха (Муха-Цокотуха)

Муха, Муха-Цокотуха,
Золотаве пузо чуха!

Муха полем довго йшла,
Муха грошика знайшла.

Пішла Муха на базар
Та купила самовар:

«Таргани, приходьте в гості,
Я вас чаєм пригощу!»

Таргани як прибігали,
Всі склянки повипивали,

А комашки –
По три чашки
З молоком,
З кренделиком:
Нині Муха-Цокотуха
Іменинниця!

Муху блішки привітали,
З подарунком завітали:
Чобітки, та не прості –
Застібки в них золоті.

Прилетіла Бабця-бджілка
на гостини,
Дала Цокотусі
Мед на іменини…

«Сонечко-красунечко,
Ляжте на дивані,
Як не до вподоби вам
Наше частування!»

Бач, якийсь сякий дідусь
Павучок
Нашу Муху потягнув
У куток –
Бідолашку хоче вбити,
Цокотуху задушити!

«Дорогі куми, допоможіть!
Павука-нахабу погубіть!
І кормила ж я вас,
І поїла ж я вас,
Не залиште мене
У останній мій час!»

Та жуки-черв’яки
Полякалися,
По щілинах, кутках
Поховалися:
Таргани
Під казани,
А кузьки
Попід скриньки,
А комашки під канапи –
Щоб не йти в павучі лапи!
І ніхто навіть з місця
Не рипнеться:
Пропади та сконай,
Іменинниця!

Ну а коник, ну а коник,
Перестрибнув підвіконник,
Скік та скік, скік та скік!
За листок,
Під місток,
Був та зник!

Не жартуючи злодій ось-ось її вб’є,
Руки-ноги він Мусі мотузками в’є,
Зуби гострі в самісіньке серце встромляє
Та кров з неї всю випиває.

Муха криком вола,
Надривається,
Злодій мовчки собі
Посміхається.

Раптом звідкілясь летить
Крихітний Комарик,
У руці його горить
Крихітний ліхтарик.

«Де убивець? Не спинюся!
Його кігтів не боюсь я!»

На дуель летить тимчас,
Шабельку виймає,
Павуку з розгону – раз!
Голову втинає!

Муху за руку бере,
До віконечка веде:
«Я нахабу зарубав,
З його лап тебе звільняв,
Тож тепер, душа моя,
Одружитись хочу я!»

Тут комашки гори лапки
Вилізають з-під канапки:
«Слава, слава Комарові –
Переможцеві!»

Прибігали світляки,
Запалили вогники –
Ач, як стало весело,
Добре всім гуртом!

Гей, сороконіжки,
Біжіть-но вздовж доріжки,
Зовіть нам музикантів,
Нумо танцювать!»

Як музики прибігали,
Барабани притягали.
Бом! Бом! Бом! Бом!
Танець Мухи з Комаром.

А за нею Клоп, Клоп
Чобітками топ, топ!

Комашки із черв’яками,
А кузьки з метеликами.
Ще й жуки рогаті,
Заміжні й багаті,
Нічого не бачать,
З сонечками скачуть.

Тара-ра, тара-ра,
Танцювала мошкара.

Звеселився рій, гуде –
Муха заміж іде
За моторного, хвацького,
Молодого Комара!

Мурашок, Мурашок!
Не жаліє кожушок, —
Із Мурашкою підстрибує
До комашечок підкліпує:

«Мої квіточки,
Ви комашечки
Ви тарга-тарга-тарга-тарга-таргашечки!»

Чобітки скриплять,
Каблуки риплять, —
Буде, буде комашня
Танцювати до рання:
Нині Муха-Цокотуха
Іменинниця!

Дід Микола мав млина (Old McDonald Had a Farm)

автор - unknown. Переклад українською Галини Верд

Дід Микола мав млина
Іа-іа-йоу
Дід Микола мав теля
Іа-іа-йоу
Воно му-му тут, воно му-му там,
Мукало, мукало, мукало всюди.

Дід Микола мав млина
Іа-іа-йоу

Дід Микола мав млина
Іа-іа-йоу
Також дід мав порося
Іа-іа-йоу
Воно рох-рох тут, воно рох-рох там,
Рохкало, рохкало, рохкало всюди

Дід Микола мав млина
Іа-іа-йоу

Дід Микола мав млина
Іа-іа-йоу
Дід Микола качку мав
Іа-іа-йоу
Вона кря-кря тут, вона кря-кря там,
Крякала, крякала, крякала всюди

Дід Микола мав млина
Іа-іа-йоу

Дід Микола мав млина
Іа-іа-йоу
Дід Микола мав щеня
Іа-іа-йоу
Воно гав-гав тут, воно гав-гав там,
Гавкало, гавкало, гавкало всюди.

Дід Микола мав млина
Іа-іа-йоу

Дід Микола мав млина
Іа-іа-йоу
На млині мав кошеня
Іа-іа-йоу
Воно няв-няв тут, воно няв-няв там,
Нявкало, нявкало, нявкало всюди.

Дід Микола мав млина
Іа-іа-йоу

Дід Микола мав млина
Іа-іа-йоу
Дід Микола квочку мав
Іа-іа-йоу
Вона квох-квох тут, вона квох-квох там,
Квохкала, квохкала, квохкала всюди.

Дід Микола мав млина
Іа-іа-йоу

Дід Микола мав млина
Іа-іа-йоу
Віслюка дід також мав
Іа-іа-йоу
Чулось іа тут, також іа там,
Іа тут, іа там, іа-іа усюди.

Дід Микола мав млина
Іа-іа-йоу

2010. Дід Микола мав млина (за мотивами Old M'cDonald has a farm)

Колискова одеської мами

автор - Алла Вайнгауз. Текст до пісні на музику комп. Бориса Маміна. Переклад українською Галини Верд


1. Гасне вночі зоря,
Втомлене сонечко,
Мирно іграшки сплять,
Спи, моя донечко.

Море берег ласка
З лагідним рокотом.
Сти́ха прибій співа́
Шерехом
«Лола-бай, Лола-бай»,
Шепотом.

Приспів:

Пісня тобі, моя одеська крихітка,
Спи, непосидько, матусі краса.
Снів твоїх райдужних коштовні зернятка,
Хай збережуть від негод небеса.

2. Тиша скрізь за вікном,
Спи і ти, ясочка.
Тихо іде за сном
Чарівна казочка.

Понад ліжком кружля,
Моєї крихітки.
Сон принесе дива
Ніченьки
І співа: «Лола-бай, —
Засинай»

Приспів.

Програш (8 тактів)

3. В мить роки пролетять,
Ти станеш мамою,
І онуку плекать
Будем так само ми!

І настане пора
Пісню бабусину
Заспіває сама,
Бусинка.
А тепе́р – Лола-бай,
Засинай.


Приспів- закінчення.

Тихо наспівую, мама одеська – я:
Спить моя дзиґа, поринула в снах.
Посмішка сяюча світло розплескує,
Щастям відбилася в неньки очах.

Щастям відбилася,
Миром,
Світлом,
Ніжно
З любов’ю до доньки в очах.